ІСТОРІЯ КАФЕДРИ

Це те, що зробило нас тими, хто ми є зараз

роки
0
Заснована в 1930 р.
завідувачів
0
Унікальні історичні персони
Наукових праць
0 +

Наукових праць

ПОЧАТОК

ЗАСНУВАНННЯ ТА ПЕРШІ
ДОСЯГНЕННЯ

Кафедра була створена в 1930 р. одночасно із заснуванням Харківського авіаційного інституту під назвою “Кафедра авіаційних двигунів”.
Слід згадати видатних вихованців кафедри:
Лотарєва Володимира Олексійовича, доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента АН УРСР, академіка АН УРСР, генерального конструктора ЗМКБ «Прогрес», Заслуженого діяча науки УРСР;
Муравченка Федора Михайловича, доктора технічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України, генерального конструктора ЗМКБ «Прогрес», Героя України, Заслуженого діяча науки і техніки України;
Глушенкова Валентина Андрійовича, доктора технічних наук, головного конструктора Калузького моторобудівельного заводу.

Коли зароджувався Харківський авіаційний інститут, керівником кафедри авіаційних двигунів був Василь Трохимович Цвєтков — професор, відомий фахівець із транспортних дизелів. І теорія, і конструкція, і виробництво авіадвигунів були предметами компетенції і змістом робіт однієї кафедри. Молоді інженери — вихованці Цвєткова В.Т. з двигунів внутрішнього згоряння — Ледневський Л.Л., Снагінський І.М., Яківців Г.А., Мірошниченко Н., Епштейн М.Л., Потапенко А.Є. і Беліченко І.А. увійшли до групи ентузіастів, яка взяла на себе ініціативу створення матеріально-технічної бази кафедри. Навчальний процес дуже страждав через відсутність лабораторії з авіаційних двигунів. Її необхідно було створити, щоб студенти моторної спеціальності могли проводити хоча б найпростіші випробування, а також побачити й почути роботу авіаційного двигуна.

Василь Трохимович Цвєтков
Перший завiдувач кафедри (1930-1941 р.)

Розвитку науково-дослідної роботи на кафедрі заважала відсутність лабораторної бази, незважаючи на теоретичні знання і палке бажання співробітників кафедри.

М-11
Перший авіадвигун власної радянської розробки, що увійшов у серію

Почали зі створення майстерні, у якій потім виготовляли обладнання для лабораторії. Незабаром перший навчальний стенд авіаційного двигуна водяного охолодження М-6 був готовий. Двигун без особливих труднощів отримали із Запорізького моторобудівного заводу, де вони випускалися.
Одночасно був отриманий відомий, безвідмовний М-11. Для нього вдалося придбати балансувальний верстат і побудувати другу навчальну установку з двигуном повітряного охолодження.
Так завдання створення навчальної лабораторії в мінімальному варіанті було вирішено.

Для проведення науково-дослідницької роботи потрібен був стенд у вигляді одноциліндрової установки, потрібні були паливо і мастило, стиснене повітря, електроенергія. Не було нічого. Подолавши безліч труднощів, був створений такий стенд, знайдені матеріали, почалося доведення вузлів експериментального двигуна ЕЛ-1.
Складний був і шлях отримання на установці комплексу експериментальних даних, користуючись якими можна було приступити до розробки розгорнутого проєкту потужного авіаційного дизеля.
У середині тридцятих років у приміщеннях корпусів авіаційного інституту, що будувалися в Помірках, були створені хороші для того часу навчальні та навчально-дослідні лабораторії. Кафедра отримала можливість проводити конструкторські та дослідницькі роботи. Під керівництвом професора Цвєткова В.Т. створювався двотактний, швидкохідний авіаційний двигун, що працював на важкому паливі. У роботі брали участь викладачі кафедри: Потапенко А.Е., Сойфер А.М., Беліченко І.А., Ледневскій Л.З., Голдаєв І.П. Досліджували безпосереднє уприскування бензину в двигун, над цією проблемою працювали Яківців Г.А. і Тимофєєв П.Н. Водночас Лозино-Лозинський Г.Є., Люлька А.М. та ін. працювали над проблемою створення авіаційної парової турбіни.

ВИМУШЕНИЙ ПЕРЕЇЗД

ВАЖКЕ ВИПРОБУВАННЯ

Напад гітлерівської Німеччини на Радянський Союз завадив завершити на кафедрі роботи зі створення нових авіаційних, силових установок, але ці роботи були продовжені і в подальшому знайшли практичне застосування. Уже під час Великої Вітчизняної війни на вітчизняних авіаційних двигунах було застосовано безпосереднє уприскування бензину. Роботи по двотактному, швидкохідному дизелю лягли в основу створення танкового двигуна.
"На нашій кафедрі під час проведення теоретичних і конструкторських робіт зі створення авіаційної парової турбіни в мене сформувалися теоретичні передумови для створення авіаційного газотурбінного двигуна"
Люлька Архип Михайлович
Академік АН СРСР,
керівник ОКБ ім. А.М. Люльки,
викладач кафедри конструкції авіаційних двигунів 1933-1939р.
Як відомо, ще перед Великою Вітчизняною війною авіаційний газотурбінний двигун А.М. Люльки був виготовлений на сімдесят відсотків у металі, і проводилася його повузлова збірка, але війна перешкодила його становленню в авіації. Ідея створення авіаційного ГТД була втілена в життя, і в наступні роки під керівництвом генерального конструктора А.М. Люльки створено велику кількість вітчизняних турбореактивних двигунів.
На базі науково-дослідних робіт, що проводилися на кафедрі, у довоєнні роки було підготовлено і захищено кілька дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидатів технічних наук. Дисертації захистили т.т. Голдан І.П., Сойфер О.М., Беліченко І.А., (1939 г.), Подільський Г.Ф. (1940 г.).
На початку Великої Вітчизняної війни інститут був евакуйований у Казань. До 1942 р. кафедру очолював доцент Сойфер Олександр Миронович, а пізніше, у зв’язку з його від’їздом у Куйбишев для створення Куйбишевського авіаційного інституту, завідувачем кафедри став доцент Беліченко Ісаак Авксентійович.

ПОВЕРНЕННЯ ДОДОМУ

НАПОЛЕГЛИВА ПРАЦЯ

Після повернення інституту напрокінці 1943 р. в Харків кафедрі необхідно було починати все спочатку. Довоєнна територія інституту була зруйнована. У приміщеннях нинішнього радіотехнікуму (вул. Сумська, 18/20) кафедрі було відведено три кімнати. Штат кафедри складався із завідувача кафедри доцента Беліченко І.А., доцента Голдаєва І.П., доцента Подільського Г.Ф., старшого викладача Потапенко А.Є. і Радченко С. — майбутнього завідувача неіснуючої ще лабораторії.
У 1946 році на кафедру в аспірантуру вступив Фрід А.М., який захистив кандидатську дисертацію в 1954 році.
Незважаючи на надзвичайно важкі умови сорокових років, на кафедрі проводилась велика робота зі створення навчальної лабораторії, налагодження науково-дослідницької роботи, перегляду навчальних програм тощо. У цей період за ініціативою Івана Прохоровича Голдаєва почалася підготовка інженерів із нової авіаційної техніки: у 1946/47 навчальному році розпочато курс лекцій із теорії повітряно-реактивних двигунів, а в 1947/48 навчальному році — з ракетних двигунів.

Ісаак Авксентійович Беліченко
Завiдувач кафедри (1942-1966 р.)

Душею і організатором проведення науково-дослідницької роботи на кафедрі був старший викладач Олександр Юхимович Потапенко.
У 1948 р. кафедра була розділена на кафедру конструкції і міцності авіадвигунів на чолі з І.А. Беліченко і кафедру теорії авіадвигунів, яку очолив І.П. Голдаєв.
З переходом кафедри в 1949 р у відбудовані приміщення в Помірках і збільшенням числа студентів розширилися навчальні та науково-дослідні лабораторії, збільшився викладацький склад кафедри. Окрім Беліченко І.А., Фріда А.М., Подільського Г.Ф., із цього року на кафедрі працювали в різні періоди викладачі: Асланов І.В., Заїка С.К., Борисевич В.К., Волгов А.І., Астаф’єв Л.Я., Філахтов Ф.М., Корнілов Г.Л., Мацукін Ю.Г., Сухомлинов Р.М.
У цей період на кафедрі конструкції і міцності великою групою викладачів і інженерів під керівництвом доцента Георгія Федотовича Подільського проводилися теоретичні, розрахунково-конструкторські та експериментально-дослідні роботи зі створення вільно-поршневого генератора газу (ВПГГ) для Луганського тепловозобудівного заводу.
На кафедрі, та й у країні, на той час не було електронної техніки для проведення досліджень робочих процесів ВПГГ на належному рівні. Талановитий інженер Астаф’єв Лев Якович, асистент кафедри, організував і очолив секцію з виготовлення унікальних датчиків і контрольно-вимірювальних приладів. На жаль, через передчасну смерть (1957 р.) Подільського Г.Ф. роботи з ППГГ припинилися, а більшість учасників перейшли на інші кафедри та в інші інститути.
Протягом майже всієї історії на кафедрі проводилися розробки різних типів двигунів. У 1959-61 р.р. під керівництвом І.А. Беліченко групою з молодих фахівців і декількох викладачів кафедри (Астаф’єв Л.Я., Кормилов Н.І.) була проведена велика робота з проєктування двигуна імпульсної дії для машини імпульсного різання металів (МИР-1) на замовлення майбутнього ректора ХАІ В.Г. Кононенка.
У 1962 р. на кафедрі були створені дві невеликі держбюджетні науково-дослідні лабораторії. Одна — з роторно-поршневих двигунів (РПД), друга — з міцності деталей і вузлів авіаційних двигунів.
У лабораторію РПД увійшли молоді фахівці Тимошенків В.П., Доценко Ю.М., Д’яковський О.В., Чермних І., Білоконь Б.С., Нехорошев Б.Г., асистент Кормилов Н.І., інженери Близнюків С.В., Зеркалій В.С., Меньшов А., Полеський Е.П. Наукове керівництво здійснював зав. кафедрою І.А. Беліченко.
Був спроектований і побудований односекційний карбюраторний РПД на 50 к.с., створений стенд для проведення досліджень щодо відпрацювання вузлів двигуна. Паралельно проєктували і виготовляли секцію на 100 к.с. дизельного варіанту РПД. Подальші експериментальні роботи зі сумішоутворення роторно-поршневого двигуна проводив інженер Першин П.П.
У 1959 р на кафедру прийшов молодий інженер — фахівець з міцності Симбірський Д.Ф. Роботу на кафедрі він почав під керівництвом І.А. Беліченко в напрямку пошуку наукових методів і інструментальних засобів вимірювання температури газового потоку ГТД.

Олександр Михайлович Фрід
Завiдувач кафедри (1966-1976 р.)

З 1966 по 1976 р завідувачем кафедри був доцент Фрід Олександр Михайлович, під його керівництвом велися роботи зі створення економічних, малорозмірних комбінованих двигунів для легких одномісних, а також телепілотуємих літальних апаратів. До складу конструкторської групи входили: Асланов І.В., Приходько В.В., Богданов В.Г., Гольцов О.С., Меньшов О.І.
У ці роки під керівництвом доцента Пелепейченко І.П. проводились роботи зі створення методів вимірювання температури газу у двигунах внутрішнього згоряння. У наукових дослідженнях, які були тісно пов’язані з промисловими підприємствами, брали участь Симбірський Д.Ф., Д’яковський О.В., Доценко Ю.М., Волков В.Г. і ін. З цього наукового напрямку були захищені кандидатські дисертації Симбірським Д.Ф., Д’яковським О.В. і Доценком Ю.М.
У 1972 році за клопотанням генеральних і головних конструкторів проектних КБ наказом Міністерства авіаційної промисловості СРСР на кафедрі була відкрита Галузева лабораторія термічної міцності, керівником якої був призначений старший науковий співробітник, к.т.н. Симбірський Д.Ф.
У розвиток лабораторії великий внесок зробив старший науковий співробітник Григор’єв Л.С .. Завідувач кафедри Олександр Михайлович Фрід був палким прихильником і керівником проєктно-конструкторських розробок нових авіаційних двигунів, активно підтримував роботи лабораторії термоміцністі і її тісний науковий зв’язок з авіаційними КБ.
Штатний склад лабораторії термічної міцності в 1979 р. склав 45 осіб. Особливу роль у розвитку лабораторії внесли: Анікін А.Я., Маштильова А.П., Олійник О.В., Скрипка О.І., Гольцов О.С., Бут О.М., Гусєв Ю.О., Волков В.Г., Посікан Т.В, Проненко С.І. та ін.
Розроблені лабораторією плівкові засоби вимірювання температурного стану елементів газотурбінних двигунів і методи дослідження їх термонапруженого стану знайшли широке застосування в провідних КБ авіадвигунобудування країни, і в першу чергу — в ЗМКБ «Прогрес».
Лабораторією термічної міцності були закладені теоретичні основи нового перспективного наукового напрямку — діагностики теплового стану конструктивних елементів двигунів літальних апаратів.
За науковими напрямками лабораторії, під керівництвом Симбірського Д.Ф., захищені кандидатські дисертації: Григор’євим Л.С., Гольцовим О.С., Олійником О.В., Гусєвим Ю.О., Єпіфановим С.В., Скрипкою А. І., Гулєєм А.Б., Завалійом А.А.
У 1977 р Симбірський Д.Ф. захистив докторську дисертацію, а в 1978 р отримав вчене звання професора. За результатами роботи лабораторії, науковому керівнику Симбірському Д.Ф. і завідувачу лабораторії Григор’єву Л.С. присуджена Державна премія СРСР.
Роботи лабораторії були представлені на ВДНГ СРСР і отримали високу оцінку, науковий керівник лабораторії нагороджений золотою медаллю, срібні медалі отримали Григор’єв Л.С., Анікін А.Я., а бронзову Гусєв Ю.О.
На кафедрі з 1973 року, за організаційною участю лабораторії термічної міцності, проведено п’ять Всесоюзних науково-технічних конференцій, за участю зарубіжних фахівців із 26 країн, які мали великий науковий резонанс серед вчених, як навчальних, так і науково-дослідних інститутів.
У наступні роки в лабораторії працюють професор Симбірський Д.Ф., доценти Гольцов О.С., Єпіфанов С.В., Гусєв Ю.О., старший викладач Олійник О.В. і асистент Скрипка О.І.
Науково-практичне значення результатів робіт галузевої лабораторії термоміцності в розвитку авіадвигунобудування широковідомо. Ці результати використовуються в навчальному процесі кафедри. Для цього періоду розвитку кафедри характерно широке залучення студентів до госпдоговірних наукових робіт, які в подальшому отримували своє продовження в НДРС і реальних спеціальних частинах курсових і дипломних проєктів.
З 1977 по 1981 р. кафедрою завідує доцент Ігор Петрович Пелепейченко, який із 1967 року очолював роботи з вимірювання температури робочого тіла поршневих і газотурбінних двигунів. Його теоретичні розробки і освоєні ним тонкі інструментальні засоби вимірювання внесли певний вклад в техніку дослідження теплових процесів двигунів внутрішнього згоряння. З 1981 р. під керівництвом доц. Пелепейченко І.П., групою викладачів Шошиним Ю.С., Хмеліком Б.Я., Корміловим Н.І. було проведено роботу з зондування температур газового потоку спеціального ПРД, із застосуванням дистанційного електропривідного зонда, що був розроблений Корміловим Н.І.
У 1983 р на кафедрі під керівництвом доцента Шошина Ю.С. проводились роботи з використання газового потоку ГТД (ТРД РУ-19А300) для дезінфекції тваринницьких приміщень. Значний внесок у розвиток проєкту зі створення ГТУ-ХАІ внесли: доцент Хмелік Б.Я. і старший викладач Кормілов Н.І.

Ігор Петрович Пелепейченко
Завiдувач кафедри (1977-1981 р.)

На першому етапі розробки установки до роботи залучали студентів у формі виконання реальних курсових і дипломних проєкторів.
Практика експлуатації установки дала високий економічний ефект. Урядова комісія високо оцінила установку і рекомендувала її до впровадження на тваринницьких комплексах країни. На установку видано авторське свідоцтво.

Шошин Ю.С., Хмелік Б.Я., Кормілов Н.І. на тлі розробленої ними установки для дезінфекції тваринницьких приміщень, яку вони ласкаво називали «куроліт»

Дмитро Федорович Симбірський
Завiдувач кафедри (1981-2001 р.)

З 1981 р кафедрою керує професор Симбірський Дмитро Федорович. У цей період у навчальному процесі кафедри впроваджено нові дисципліни, такі як «Системи охолодження і термостійкість елементів авіаційних двигунів (АД) і енергетичних установок (ЕУ)», Комп’ютерно-інтегровані системи проектування», «Автоматизовані системи діагностики АД і ЕУ» та інші, які дозволили осучаснити й покращити підготовку фахівців. У 1998 році на кафедру прийшов асистентом Філяєв В.А., фахівець з САПР, який за короткий час покращив рівень комп’ютерно-інтегрованого проєктування студентів кафедри. Темп розвитку наукових досліджень продовжує зростати. Симбірським Д.Ф. і Завалієм А.А, який у цей період виконував обов’язки керівника лабораторії термічної міцності, запропоновано винахід у галузі вимірювання високих температур газового потоку, що значно розширив можливості методу як у вимірюваннях високих значень температури, так і точності результатів вимірювань. У цих роботах брали часть випускники кафедри: Квташидзе Т.І., Токарєв Ю.Е. та ін.
До НДРС кафедри щорічно залучаються студенти, багато робіт яких високо поціновані на міських і республіканських оглядах. Студенти беруть участь у написанні наукових статей, у заявках на винаходи. Під керівництвом професора Симбірського Дмитра Федоровича на кафедрі виконуються дисертаційні роботи на здобуття кандидата технічних наук, а потім доктора технічних наук генерального конструктора ЗМКБ «Прогрес» Муравченко Федора Михайловича. Також успішно відбуваються захисти дисертацій на здобуття наукового ступеня к.т.н. заступником генерального конструктора ЗМКБ «Прогрес» Володимиром Івановичем Колесніковим і начальником відділу міцності Шереметьєвим Олександром Вікторовичем. Наприкінці сімдесятих років минулого століття на кафедрі набув широкого розвитку новий науковий напрям «Діагностика авіаційних ГТД». Керівником цього напрямку з перших днів був доцент Єпіфанов Сергій Валерійович. Очолюваний ним відділ, проводить роботи з «Розробки програмного комплексу налагодження, систем діагностування двигуна ПС-90№; «Моделювання перехідних режимів двигунів АІ-25, Д-36 і ТВ3-117»; «Реалізації алгоритмів проточної частини двигуна Д-18 на літаках Ан-124 і Ан-225»; «Методичні та програмні засоби для забезпечення бортових і наземних засобів обробки і діагностування авіаційних і газоперекачувальних ГТД». Великий обсяг цих робіт під керівництвом доцента Єпіфанова С.В. з різною часткою участі виконували Волков В.Г., Каплун С.А., Носов С.В., Мотора Ю.А. Лобода І.І., Мазурков А. П., Нерубаський В.В., Гарячий А. А., Резуненко А.А. і Лотарева А. В. З наукового напрямку діагностика авіадвигунів були захищені дисертації на здобуття наукового ступеня к.т.н. Потьомкіним В.А., Лободою І.І., а керівник цих робіт Єпіфанов С.В. в 2001 році захистив докторську дисертацію.

НАЧЕ ВЧОРА

ІСТОРІЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ

У 2001 р. завідувачем кафедри було призначено проф. С.В. Єпіфанова. На кафедру прийшли молоді викладачі С.І. Суховій і Д.В. Крикунов. У 2002 р. В.А. Філяєв, у 2003 р. С.І. Суховій, а у 2004 р. Д.В. Крикунов під науковим керівництвом Д.Ф. Сімбірського та О.В. Олійника успішно захистили дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. У 2005-2006 роках В.А. Філяєв та Д.В. Крикунов перейшли на роботу до компанії General Electric, доцент В.С. Чигрин виїхав до м. Рибінськ (Росія), де став завідувачем кафедри авіаційних двигунів Рибінської Державної авіаційно-технологічної академії. У склад викладачів нашої кафедри були залучені з 2005 р. доцент С.В. Безуглий (раніше був викладачем кафедри ракетних двигунів ХАІ), з 2006 р. доцент О.І. Гаркуша (раніше був викладачем Харківського вищого військового авіаційного училища), а з 2007 р. після закінчення ХАІ – асистент Є.В. Марценюк. Нині на кафедрі продовжуються роботи з діагностики технічного стану газотурбінних двигунів різного призначення на замовлення підприємств України, країн ближнього зарубіжжя, а також фірми “Compressor Controls Corporation” (США).

Сергій Валерійович Єпіфанов
Завiдувач кафедри (з 2001 — зараз)

У розглянутому науковому напрямку успішно працюють аспіранти Р.Л. Зеленський, А.О. Олійник та ін. Під керівництвом проф. Д.Ф. Сімбірського і доцента О.В. Олійника проводяться роботи з дослідження міцносної надійності та оцінки вичерпання ресурсу авіаційних ГТД на основі моделювання теплонапруженого стану їх вузлів та деталей. У цьому напрямку у 2006 році захистив докторську дисертацію О.В. Олійник, а під його керівництвом Н.А. Шимановська, випускниця кафедри, підготувала до захисту кандидатську дисертацію.
З 1996 року кафедра є основним організатором «Міжнародного конгресу двигунобудівників». Щорічно в Конгресі беруть участь інженери і вчені, молоді фахівці і аспіранти із 12 країн, зокрема зі США, Німеччини, Франції.
У двохтисячних роках викладацький штат кафедри складався із завідувача кафедри професора С.В. Єпіфанова, професорів Ю.О. Гусєва, О.В. Білогуба, В.С. Чигрина, доцентів С.В. Безуглого, А.І. Гаркуши, С.І. Суховія, Р.Л. Зеленського, старшого викладача Є.В. Марценюка, асистента А.О. Брунака. Професорами-сумісниками працюють професори В.В. Логінов (ПАТ “ФЕД”) і О.С. Гольцов. Філію кафедри на ДП “Івченко-Прогрес” очолює Генеральний конструктор, чл.-кор. Національної академії наук України проф. Ф.М. Муравченко. На першому етапі розробки установки до роботи залучали студентів у формі виконання реальних курсових і дипломних проєкторів. Практика експлуатації установки дала високий економічний ефект. Урядова комісія високо оцінила установку і рекомендувала її до впровадження на тваринницьких комплексах країни. На установку видано авторське свідоцтво.
Склад кафедри у 2005 році
Окрім загального вдосконалення навчального процесу, в останні роки значні заходи запроваджено щодо навчання іноземних громадян. Професор С.В. Єпіфанов підготував магістра з Мексіки, викладаючи теорію лопатевих машин, теорію повітряно-реактивних двигунів, динаміку та міцність двигунів, конструкцію двигунів, системи автоматичного керування двигунів та діагностику двигунів англійською мовою. Пізніше до викладання англійською мовою були залучені доценти С.І. Суховій, С.В. Безуглий та асистент Р.Л. Зеленський. У 2007 р. викладачами кафедри підготовлена та успішно здійснена програма тримісячної підготовки з підвищення кваліфікації спеціалістів фірми AVIC-II (Китайська народна республіка) за тематикою «Ресурс та надійність авіаційних двигунів», у якій брали участь також підприємства ДП «Івченко-Прогрес» та ВАТ «Мотор Січ». Кафедра має унікальні навчальні класи-музеї газотурбінних і поршневих авіаційних двигунів та їхніх агрегатів, лабораторні стенди, клас сучасних персональних ЕОМ. Протягом останніх 30 років співробітниками кафедри опубліковано понад 700 наукових праць, видано 5 монографій, близько ста навчальних посібників, 12 збірників наукових праць. Висока кваліфікація і досвід викладачів у поєднанні із численними макетами та навчальними посібниками, а також постійні наукові контакти з провідними підприємствами України та зарубіжжя забезпечують можливість готувати висококваліфікованих спеціалістів зі спеціальності “Авіаційна та ракетно-космічна техніка” за освітньою програмою “Авіаційні двигуни і енергетичні установки”.

ДАЛІ БУДЕ

МАЙБУТНЄ ЧЕКАЄ НА НАС